Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ
Психолог рекомендує
"Як батькам спілкуватися з дитиною
в період адаптації до ДНЗ"
1 . У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування дитини в садочку: будіть дитину лагідними словами, м’якими дотиками рук, поцілунками.
3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде також цікаво, як і дома, там багато хороших діток, нових іграшок…
4.Не погрожуйте дитині садочком як покаранням за гріхи та неслухняність.
5. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: проситися на горщик, користуватися носовичком, мити руки, їсти.
6. Забезпечуйте єдність виховного процесу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це робити, а що не можна і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретного ви вимагаєте від неї.
7. Цікавтеся у вихователів, як ваша дитина грається, як спілкується з іншими дітками.
8. Обов’язково повідомляйте вихователів про звички вашої дитини, особливості здоров’я, поведінки, як лагідно називаєте вдома свою дитину. 9. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садочка не припав на епікризні періоди: 1 рік та 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 9 місяців,3 роки. 10. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські подбають про неї.
Батькам на замітку:
"Ознаки емоційного комфорту дитини
під час її перебування в ДНЗ"
1. Бажання йти до дитячого садка.
2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
3. Здатністьдитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточуючих.
4. Висока комунікабельність дитини.
5. Висока пізнавальна діяльність та активність.
6. Активна ігрова діяльність.
7. Малюнки у світлих тонах.
8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.
9. Відсутність проблем з їжею та сном.
"Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ"
1. ВІК ДИТИНИ.
Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому періоді дитина поступово входить в рамки інтересів сімейного кола. Цього немає в період 3,5-4 років. Адаптаційний період дуже проходить важко. Малюк відчуває паніку, неприйняття. Дитина відмовляється приймати допомогу дорослого. Знаходячись у нервовому збуджені дитина не відчуває голоду. Повернувшись додому малеча , перше що відчуває – неймовірне полегшення та відчуття голоду. Дає про себе знати і нервове напруження: в дитини все викликає сльози, не може відпустити маму ні вдень ні вночі, довго не може заснути, часто прокидається з плачем. Таке не проходить безслідно, і як результат – через 3-4 дні дитина захворіє.
2. ПОВЕДІНКА ДИТИНИ.
Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.Умовно таких дітей поділяють на 3 групи. - Більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ. Голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей. Малюк може притихнути, щоб через 4-5 хвилин з новою енергією знову плакати. Діти з такої групи звикають до 30 днів. - Деякі діти. Після розлуки з мамою замикаються, стають насторожені, напружені. В них вистачає сил тільки на те, щоб забитися в який куточок, щоб ніхто їх не трогав. Ці дітим ледь стримують плач, їх погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. Як тільки маму бачать зразу біжать до неї і плачуть. Адаптація триває 2-3 місяці. - Комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитсадка, вони беруть ініціативу в свої руки як з іншими дітками так і з дорослими. Протягом дня розповідають дорослим все, що знають. Самостійно роздягаються, їдять, у ліжку лежать спокійно. Адаптація триває 4-5 днів.
3. ДОСВІД ДИТИНИ.
Малюк із сім’ї, де є бабуся, дідусь тітонька,дядя, брати та сестри вмііє по-різному поводитися з різними членами сім’ї, знає чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайомі місця. Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть маленькому сімейному колі. Їх коло спілкування обмежене. У дитини закріплюється невід’ємний зв’язок з мамою: залишившись на деякий час без неї, впадає в паніку. Адаптаційний період важкий і може стати причиною неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися і починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити, замовкає – хоч і уже почала говорити.
4. ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛЮКА.
Якщо дитина активна , має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко. Інший малюк полвільний, любить гратися наодинці, шум та голосні розмови дратують його. Він хоч і вміє асм одягатися та їсти, але це робить повільно. Усе це відкладає відбиток на його ставленні до навколишнього середовища. Такій дитині потрібно більше часу на на адаптацію. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійні умови, з розумінням ставитися до безпідставних вередувань малюка, більше гуляти з ним, займатися цікавою діяльністю. Слід раніше вкладати дітей спати, в цей період менше ходити вгості.
ОГОРНІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ЛЮБОВ’Ю ТА БЕРЕЖІТЬ ЇЇ НЕРВОВУ СИСТЕМУ!
"Правила роботи та стилі поведінки для батьків
з дітьми підвищеної тривожності"
*Налагодьте стосунки з дитиною, щоб він відчував себе спокійно і впевнено: слухайте свою дитину; проводите разом з ним якомога більше часу; розповідайте йому про свої дитячі вчинках, перемоги та невдачі; якщо в сім’ї кілька дітей, постарайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, а й зумійте приділити увагу кожному окремо.
*Слідкуйте за собою, особливо якщо ви перебуваєте під дією стресу і вас легко вивести з рівноваги. В цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, те, що могло б вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.
*Слідкуйте за своєю мовою. Постарайтеся, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на нього, і вже у жодному разі не загрожуватиме. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.
*Приймайте вашої дитини безумовно, тобто любите його не за те, що він гарний, розумний, відмінник, помічник і т.д., а просто так, просто за те, що він є. Подивіться, наскільки вам вдається приймати вашої дитини. Для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів ви звернулися до нього з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все благополучно. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не вважаються).
